Україна 24 серпня відзначає 35-ту річницю незалежності. Акт, який став основою сучасної української державності, Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк спочатку написали від руки у звичайному шкільному зошиті.
Шлях України до незалежності почався задовго до подій 1991 року. Ще 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада IV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Рівно через рік на Софійській площі в Києві оголосили про об’єднання УНР та Західно-Української Народної Республіки. Повністю реалізувати Акт Злуки тоді не вдалося, однак він залишився символом єдності українських земель.
Ще одна спроба відновлення державності відбулася 15 березня 1939 року, коли незалежність проголосила Карпатська Україна. Її існування виявилося коротким, оскільки невдовзі територію окупувала Угорщина.
Новий етап розпочався 16 липня 1990 року. Того дня Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет, яка закріпила право України самостійно визначати внутрішню та зовнішню політику.
Восени того самого року Київ став центром Революції на граніті. Студенти виступили проти збереження радянської системи та підписання нового союзного договору, а значну роль у русі за незалежність відігравав Народний Рух України.
Переломним став серпень 1991 року. Після провалу путчу в Москві 19–21 серпня Верховна Рада 24 серпня зібралася на позачергове засідання та проголосила незалежність України.
Чернетку Акта Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк написали ще вранці 23 серпня. За їхніми спогадами, на текст знадобилося приблизно півтори години, а працювали вони у звичайному шкільному зошиті.
Автори обговорювали й назву документа. Слово «Закон» здалося їм занадто буденним, а «Універсал» могло викликати небажані асоціації у частини депутатів, тому врешті зупинилися на слові «Акт».
24 серпня за проголошення незалежності проголосували 346 народних депутатів. Документ підтримала й значна частина представників Компартії УРСР, яка тоді мала більшість у парламенті.
Поки депутати сперечалися у сесійній залі, біля Верховної Ради зібралися десятки тисяч людей. За різними оцінками, там перебували від 30 до 50 тисяч учасників із синьо-жовтими прапорами, які слухали трансляцію засідання по радіо.
Наприкінці засідання В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор. Над куполом Верховної Ради його офіційно підняли вже 4 вересня.
Після голосування опозиційні депутати біля трибуни заспівали «Ой у лузі червона калина». Пісню підхопили люди, які чекали на рішення парламенту надворі.
Цікаво, що спочатку День Незалежності відзначали не 24 серпня. Першою датою було 16 липня — день ухвалення Декларації про державний суверенітет у 1990 році.
Остаточно рішення Верховної Ради підтвердили громадяни України на референдумі 1 грудня 1991 року. Незалежність підтримали в усіх регіонах країни, зокрема в Києві — 92% виборців, у західних областях — до 95%, а в Криму — 54%.
Після референдуму незалежність України першою визнала Польща. Згодом це зробили Канада, Угорщина, Литва, Латвія та інші держави.
До початку повномасштабної війни День Незалежності традиційно супроводжувався парадами, концертами та масовими заходами. Після 2022 року формат святкування змінився через загрозу російських атак і необхідність дотримуватися заходів безпеки.
Під час воєнного стану 24 серпня також не є гарантованим вихідним днем. Графік роботи визначає роботодавець, а комендантська година в регіонах діє за встановленими правилами.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover