Тисячі старих шин затопили в океані: через 40 років науковці побачили несподіваний результат

Біля узбережжя американського штату Массачусетс тисячі автомобільних шин, які десятиліття тому опустили на морське дно, перетворилися на штучний риф, заселений рибами та іншими морськими тваринами. Однак схожий експеримент у Флориді завершився екологічною проблемою: мільйони шин почали руйнувати природні коралові рифи.

У 1978 році фахівці Відділу морського рибальства штату Массачусетс вирішили створити штучний риф у затоці Кейп-Код. Для цього вони використали старі автомобільні шини, з’єднані в конструкції та обтяжені бетоном.

Новий риф облаштували в протоці Нантакет-Саунд, приблизно за 3,5 кілометра на південь від гирла річки Басс. Конструкції розмістили на глибині близько 10 метрів.

Це був перший офіційно ліцензований штучний риф такого типу в Массачусетсі. Спочатку його площа становила приблизно 51 гектар, а основною метою було створення сприятливих умов для риб та омарів.

Морське дно в цій частині затоки було переважно рівним і майже не мало природних укриттів. Через це багато морських мешканців не могли знайти достатньо схованок серед підводних структур.

Штучний риф мав змінити ситуацію. Простір між бетонними модулями створював місця, де риби та безхребетні могли ховатися, а тверді поверхні ставали основою для заселення морськими організмами.

На початковому етапі будівництва використовували приблизно 1500 конструкцій, кожна з яких складалася з трьох-п’яти автомобільних шин. Їх зв’язували в пучки та заповнювали бетоном, щоб вони залишалися на дні.

У 1994 році риф розширили, додавши ще приблизно тисячу таких конструкцій. Згодом територію продовжили облаштовувати новими підводними елементами.

Дослідження показали, що штучний риф справді став середовищем існування морських тварин. Серед його мешканців зафіксували чорного морського окуня, омарів і морських зірок.

Тварин приваблювали укриття між конструкціями та стійкі поверхні, які залишалися на одному місці. Навіть через чотири десятиліття після створення риф продовжував виконувати своє початкове призначення.

У 2014 році на дно доставили додаткові матеріали 22 партіями. А в січні 2020 року риф поповнили бетонними елементами та гранітними брилами.

Водночас автомобільні шини більше не використовують для будівництва таких споруд. Сучасні штучні рифи переважно створюють із бетону, природного каменю та спеціально розроблених конструкцій.

Причина полягає в тому, що не всі експерименти із затопленням шин виявилися успішними. Найвідомішим прикладом невдачі став риф Осборна біля узбережжя Форт-Лодердейла у Флориді.

У 1970–1980-х роках там опустили на морське дно понад два мільйони автомобільних шин. Передбачалося, що вони стануть основою для формування великого штучного коралового рифу.

Однак на відміну від Массачусетсу, шини у Флориді скріплювали не бетоном, а нейлоновими мотузками та сталевими затискачами. Такі кріплення виявилися недостатньо міцними для протистояння штормам і ураганам.

Згодом конструкції почали розпадатися, а шини — переміщуватися морським дном. Замість створення нового середовища для морських тварин вони перетворилися на рухомі відходи.

Особливо небезпечним виявилося їхнє переміщення поблизу природних коралових рифів. Під дією хвиль і течій шини пошкоджували корали, які мали допомогти захистити.

Протягом десятиліть проблема залишалася невирішеною. Лише у 2007 році водолази Військово-морських сил США, представники берегової охорони та волонтери розпочали офіційну операцію з очищення морського дна.

Попри багаторічні зусилля, значна частина автомобільних шин, затоплених у 1970–1980-х роках, досі залишається біля узбережжя Форт-Лодердейла.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *