За силою рукостискання не можна безпомилково визначити характер людини. На перший дотик впливають не лише особисті риси, а й ситуація, звички, культурне середовище та навіть фізичний дискомфорт.
Психолог Вільям Чаплін з Університету Алабами разом із колегами досліджував рукостискання більш ніж сотні студентів. Фахівці оцінювали силу стискання, повноту контакту долонь, рухи та зоровий контакт.
Дослідження показало певний статистичний зв’язок між міцнішим рукостисканням, екстраверсією та відкритістю. Але це не означає, що слабкий дотик автоматично свідчить про невпевненість або низьку самооцінку.
Причина може бути значно простішою. На рукостискання впливають незручне положення тіла, несподіваність моменту, звичка або біль у руці.
Не підтверджуються однозначно й популярні твердження про положення долоні. Наприклад, повернута вниз рука не обов’язково означає прагнення домінувати.
Кут нахилу може залежати від різниці у зрості, положення співрозмовників або того, з якого боку вони наближаються один до одного. Тому робити висновки про характер лише за одним жестом не варто.
Найкраще враження зазвичай справляє природне і помірно впевнене рукостискання без надмірного стискання. Його мета — не демонстрація сили, а нормальний і доброзичливий початок розмови.
Рукостискання може мати значення й під час співбесіди, адже формує перше враження. Водночас навіть дуже впевнений жест не компенсує слабку підготовку або брак професійних знань.
Чіткої наукової норми щодо ідеальної тривалості рукостискання немає. Надто довгий контакт може викликати дискомфорт, тому краще обмежитися кількома природними рухами, доповнивши їх зоровим контактом і привітною мімікою.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover